1 липня 2022 року ЮНЕСКО визнала український борщ об'єктом культурної спадщини. А сам процес приготування борщу, як страви української національної кухні, включено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. У 1584 році була задокументована, ймовірно, найперша згадка про український борщ у щоденнику німця Мартина Ґруневеґа під час його відвідин Києва. У 2020 році в селищі Опішня на Полтавщині відкрили Музей Звареного Борщу. Борщ — універсальна страва, яка доповнює будь-який стіл, бо пасує до інших страв. Залежно від способу приготування і подачі він відрізняється за густиною і температурою (більш звичний гарячий борщ чи буряковий холодник — охолоджена перша страва); буває пісний або м’ясний, червоний, білий або зелений, із додаванням локальних складників або без них. Борщ — у п’ятірці звичних страв як на Поліссі чи Слобожанщині, так і на Гуцульщині чи Таврії. Страва може видозмінюватися з часом, але залишається борщем. Одна з особливостей, що вирізняє борщ з-поміж інших подібних страв — його кислість. Один із традиційних варіантів для закислення борщу — буряковий квас.