Як розповідає легенда, у 1671 році помічник шеф-кухаря герцога Дю Плессі-Праліна впустив мигдаль на підлогу, а розлючений шеф у гніві вилив на горіхи киплячий цукор. А коли після сварки кухарі виявили, що герцогу немає чого подати на десерт, вирішили почастувати його таким зацукрованим мигдалем — який, на диво, прийшовся герцогові до смаку. А остання частина імені господаря і дала ім'я десерту. Спочатку праліне називали цілий мигдаль, що застиг у карамелі. Пізніше, горіх почали молоти, а така суміш — використовуватись як начинка у пирогах або тортах. Ще пізніше, до мигдалю почали додавати шматочки шоколаду. А згодом праліне перетворилось в улюблений та відомий нам десерт — цукерки із начинкою із мигдалевої крихти із карамеллю, покриті шоколадом. Зараз для начинки використовують не тільки мигдаль, а й фундук, горіх пекан, фісташки і, навіть, арахіс.