Раніше, коли бідні італійці, які й винайшли десерт, не могли дозволити собі дорогий цукровий пісок, пана-коту готували несолодкою. А для досягнення потрібної консистенції замість желатину використовували природний загусник — відвар із рибних кісток. Як цукрозамінник деякі кухарі використовували натуральний квітковий мед. Спочатку пана-коту запікали в печі, а потім ласощі остуджували й подавали з фруктами, як закуску до сухого вина.