Кажуть, що рамен був завезений в Японію китайськими емігрантами і спочатку це була просто нарізана пшенична локшина із бульйоном та кількома овочевими додатками. Та з часом страва модернізувалася і стала однією з найбільш популярних не лише в Японії, а й у світі. Витоки історії цього, тепер уже відомого на весь світ, супу зародилися в Китаї. Потім аналогічний суп зі схожою назвою з'явився в Кореї, і тільки потім – у Японії, звідки його рецепт став поширюватися за межі азіатських держав. Назва в Китаї записується двома ієрогліфами, які читаються як «ламянь». А в Японії страва називають «ра» + «мен» від слів, які означають, відповідно, «витягати» і «локшина». На початку минулого століття було відкрито перший рамен-шоп у Токіо, де власник найняв кантонійців і до 50х років у Японії рамен називався шина-соба, що означало «китайська локшина». Найбільш вірогідно, що рецепт з’явився у Японії через велику кількість емігрантів з Китаю, вони часто продавали рамен та гьодза на вулицях для робітників, через що він став таким популярним. У 50 х роках було винайдено локшину швидкого приготування, що робило можливим приготування рамену для кожного, треба лише додати окропу. У 80х роках рамен став культовою іконою у Японії, а в 1994 році було відкрито перший музей.